Методи проведеня дискусії

   Методи проведення дискусії

                                                         АКВАРІУМ

Мета: метод ефективний для розвитку на­вичок спілкування в малій групі, вдосконален­ня вміння дискутувати та аргументувати свою думку на етапі осмислення нового матеріалу. Може бути запропонований тільки за умови, що учні вже мають добрі навички групової ро­боти.

Кількість учнів: добре працює в групах з 4–5 осіб. У класі може бути 4–6 таких груп.

Необхідний час: від 15 до 40 хвилин.

Обладнання: можуть бути підготовлені картки із завданнями для груп.

Порядок роботи:

Крок 1. Учитель об’єднує учнів у групи по 4-6 осіб і пропонує їм ознайомитися із завдан­нями.

Крок 2. Одна з груп сідає в центр класу (або на початку середнього ряду в класі, де стоять парти). Це необхідно для того, щоб відокреми­ти діючу групу від слухачів певною відстанню.

Ця група отримує завдання для проведен­ня групової дискусії сформульоване приблизно таким чином:

– прочитайте завдання вголос;

– обговоріть його в групі;

– за 3-5 хвилин прийдіть до спільного рі­шення або підсумуйте дискусію.

Крок 3. Поки діюча група займає місце в центрі, вчитель знайомить решту класу з завданням і нагадує правила дискусії у малих групах.

Крок 4. Групі в центрі кола пропонується вголос, протягом 3-5 хвилин обговорити мож­ливі варіанти розв’язання проблемної ситуа­ції. Учні, що знаходяться у зовнішньому колі слухають, не втручаючись у хід обговорення.

Крок 5. По закінченні відведеного для дис­кусії часу, група повертається на свої місця, а вчитель ставить до класу запитання:

– чи погоджуєтесь ви з думкою групи?

– чи була ця думка достатньо аргументова­ною, доведеною?

– який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?

На таку бесіду відводиться не більше ніж 2–3 хв.

Крок 6. Після цього місце в «Акваріумі» зай­має інша група й обговорює наступну ситуа­цію.

Крок 7. Наприкінці, вчитель має обговорити з учнями хід групової роботи, прокоментувати ступінь володіння навичками дискусії у малих групах і звернути увагу на необхідність та напрямки подальшого вдосконалення таких на­вичок. В межах «акваріуму» можна підвести підсумки уроку або за браком часу обмежи­тись обговоренням роботи кожної групи.

АНАЛІЗ АРГУМЕНТІВ «ЗА» І «ПРОТИ» (ДЕБАТИ)

Загальна інформація

Це техніка, яка може допомогти у прийнятті рішення, але її також можна використати для всебічного розгляду певної ситуації. Вона вчить дивитися на суперечливі питання з різних точок зору.

Учасники повинні розумно та приязно вислови­ти аргументи «за» і «проти» та намагатися переконати команду, яка висловлює протилежну точку зору у правильності своїх поглядів. Головне, щоб учасники навчились розмовляти на суперечливі теми, активно слухати, відділяти проблеми від особистого відношення до людей, висловлювати свої погляди без провокування та атак на інших людей. Безперечно, спочатку необхідно обгово­рити з учасниками правила проведення дискусії.

Кожна команда повинна мати однаковий час на презентацію своїх поглядів (візьміть секундомір). Ведучий не має права переконувати учасників у своїй правоті та критикувати суб'єктивні погляди будь кого з них.

Спосіб проведення занять

1.  Ведучий ділить групу на дві команди (команд може бути більше, якщо виникнуть різні погляди щодо проблеми дискусії). Можна дозволити, щоб учасники самостійно вибрали команду, або тренер може їх розділити. Іноді корисно спочатку попросити учасників, щоб вони визна­чились у даній справі, а після цього вибрали собі команду, яка буде висловлювати протилежну точку зору.

2.  Визначаємо час дискусії та пропонуємо під­готувати аргументи (приблизно 15 хвилин). Учасники можуть записувати аргументи на великих аркушах паперу і після цього приклеїти їх на стіні або дошці. Це їм допоможе під час презентації.

Ведучий інформує групу про те, що команди мають право говорити три рази по черзі (по 5 хвилин). Зверніть увагу учасників на те, що на кожен їх аргумент протилежна команда може висловити контраргумент. Тоді команда на­магатиметься передбачити контраргументи опонентів та уважно слухати, щоб реагувати на уваги іншої групи.

3.  Ведучий подає сигнал початку дебатів, надає право голосу та контролює час. Цю роль може теж виконувати один із учасників навчальної групи.

4.  Якщо метою проведення дебатів є презентація протилежних аргументів, то після завершення дискусії необхідно оцінити їх якість та пере­конливість.

5.  Після завершення дебатів слід поєднати ко­манди та допомогти їм відшукати площину порозуміння. Можна попросити, щоб кожна команда відшукала серед аргументів опонентів принаймні один, з яким вони погоджуються без застереження. Якщо час дозволяє, варто повторити дебати, але замінити сторони.

                                            ДЕРЕВО РІШЕНЬ

Мета: Як варіант техніки рішення проблеми допомагає учням проаналізувати й краще зро­зуміти механізми прийняття складних рішень. Метод аналогічний описаному вище, тільки вибір  пропонованих рішень відбувається за певною схемою.

Кількість учнів: до 30 осіб

Необхідний час: від 20 до 30 хвилин.

Обладнання: аркуш паперу для кожної групи або пари.

Порядок роботи:

Крок 1. Оберіть проблему, дилему, що не має однозначного рішення. Вона може бути викладена у формі історії, судової справи, си­туації з життя, епізоду літературного твору. Запропонуйте учням необхідну для розв’язання проблеми інформацію (вона може бути надана і для домашнього читання заздалегідь).

Крок 2. Підготуйте на дошці, чи роздайте кожному учневі зразок «дерева рішень». Сформулюйте проблему для рішення, визначте суть проблеми і запишіть на дошці, заповнюючи схему.

Крок 3. Дайте необхідну додаткову інфор­мацію щодо проблеми (чи час для її пошуку, перегляду, якщо це було домашнє завдання).

Запитайте в учнів, чи дійсно хочуть розв’язати проблему люди, які мають до неї відношення? Якщо проблема є важливою і ак­туальною, процес може продовжуватись. Попросіть пояснити, чому сторони прагнуть до розв’язання проблеми.

Крок 4. Шляхи й варіанти вирішення про­блеми можна визначити шляхом проведення мозкового штурму. На цьому етапі ні один із варіантів не може бути неправильним. Важли­во набрати якомога більше ідей.

Крок 5. Обговоріть з класом кожен із варіан­тів рішення, які позитивні чи негативні наслід­ки для кожної зі сторін він передбачає. Таким чином можна відхилити частину ідей і залиши­ти 3–4.

Крок 6. Об’єднайте учнів у малі групи (пари) і запропонуйте кожній заповнити схему. Група має шляхом обговорення прийти до спільного варіанту рішення. Якщо єдності немає можна застосувати голосування.

Крок 7. Кожна група пропонує своє рішен­ня. Проведіть обговорення. Можна провести голосування всього класу для вибору одного з варіантів.

                  

МЕТАПЛАН

Загальна інформація

Метаплан – це ілюстрація дискусії на задану тему. Дискусію ведуть учасники занять. Під час дискусії в групах учасники створюють плакат, який скорочено ілюструє її перебіг. Техніку метаплану використовують для обговорення суперечливих, важких справ та для вирішення конфліктів. Голо­вне завдання цієї техніки не полягає у тому, щоб показати, хто правий, а у тому, щоб побачити якнайбільше аспектів даної проблеми.

«Правда завжди десь по середині». Ціль ме­таплану – спокійний аналіз питання та зосередження на пошуку (не обов'язково знайти!) спільного рішення. Учасники занять розглядають та аналізують проблему, намагаються її оцінити, формулюють погляди та думки, пропонують різні рішення.

Спосіб проведення занять

А. Робота в малих групах:

1.  Ведучий подає тему дискусії.

2.  Формує команди по 4-6 учасників.

3.  Кожна команда отримує матеріали (ведучий повинен їх заздалегідь підготувати):

•    один великий аркуш паперу,

•    один кольоровий аркуш паперу формату А-4. На ньому учасники запишуть тему дис­кусії,

•    кольорові карточки у формі трикутників, кругів (по 10 шт.) та овалів (20 шт.). Карточки необхідно вирізати з паперу ясних пастельних кольорів,

•    приблизно 10 прямокутників, на яких учас­ники будуть записувати висновки. Папір повинен бути іншого кольору,

•    скоч або клей, кольорові фломастери.

4. Ведучий визначає час на виконання завдання (приблизно 30 хвилин). Під час дискусії учасники виконують плакат за наступною схемою: на хмарі (вирізати з паперу А-4) записують тему, тобто проблему, яку необхідно вирішити. Хмару треба приклеїти посередині аркуша. У визначених на плакаті місцях (згідно з прикладом) записують питання:

•    Як є?

•    Як повинно бути?

•    Чому не є так, як повинно бути?

•    У правому нижньому куті плакату пишемо: ВИСНОВКИ.

5.  Всі написи на плакаті мають своє чітко визна­чене місце. Якщо потрібно, висновки можна поділити не «те, що від нас залежить» і «те, що від нас не залежить». Все, що записується на плакаті має бути узгоджено та прийнято усіма членами групи. Представники груп демонструють плакати, відповідають на питання інших учасників, пояснюють незрозумілі фрагменти. Під час обговорення можна змінювати плакат, записи на деяких карточках можна сформулювати по-іншому, змінити, карточки можна забирати або переносити до іншої сфери. Під час презентації ведучий тільки стежить за тим, що відбувається.

6. Етап підведення підсумків: ведучий разом із цілою групою збирає висновки з усіх плакатів, обговорює результати роботи команд. Якщо це необхідно, можна зробити спільні висновки з дискусії.

Б. Робота з цілою групою:

1.  Ведучий вішає на дошці великий аркуш па­перу; записує тему (як в прикладі А) та слово «висновки».

2.  Учасники отримують кольорові карточки (чо­тири різних кольори, кожного по 5-10 штук).

3.  Учасники записують на карточках відповіді на 3 задані питання і по черзі приклеюють їх на плакат. Ведучий голосно читає зміст всіх карток.

4.  Після цього учасники формулюють висновки і таким самим чином приклеюють їх на плакат.

                                                ОЦІНЮВАЛЬНА ДИСКУСІЯ

Мета: розвивати критичне мислення учнів, уміння визначати власну позицію, формує на­вички аргументації та відстоювання своєї дум­ки, дотримуватись правил участі у дискусії, поглибити знання з обговорюваної проблеми.

Кількість учнів: до 25–30 осіб.

Необхідний час: від 7 до 25 хвилин

Обладнання: не потребує.

Порядок роботи:

Крок 1. Підготовчий етап такий само як і для інших видів дискусії. Крім того, вчитель готує на кожну групу листок оцінювання роботи її учасників.

Крок 2. На початку уроку необхідно об’єднати учнів у групи по 8-10 учнів у кожній.

Одна з груп розташовується в центрі ауди­торії, а решта учнів, разом із учителем, розміщується довкола них. Вони є спостерігача­ми, а також мають оцінювати дискусію. За кож­ним з них вчитель "закріплює" одного з учасників дискусії, якого вони будуть оцінюва­ти.

Крок 3. Учні в середині обговорюють про­блему (дискусія може тривати від 8 до 20 хви­лин, в залежності від теми).

У своїй роботі учасники обговорення ко­ристуються планом, аби не ухилятись від обраної теми. Перехід в обговоренні від одного пункту плану до іншого має бути переконливим та аргументованим. Учитель може попе­редньо навести приклад такого переходу і продемонструвати його учням.

Тільки при відсутності бажаючих щось до­дати по суті до сказаного, можна переходити до наступного пункту плану дискусії.

Учитель має керувати процесом обгово­рення та заохочувати учасників до творчої дискусії.

Крок 4. По ходу дискусії вчитель та спостері­гачі записують у спеціально підготовлену таб­лицю з прізвищами учасників заохочувальні і штрафні бали. Кожен із спостерігачів отримує листок індивідуального оцінювання свого учасника дискусії, де записується вид діяль­ності, за який можна додавати чи віднімати бали. Він може бути представлений у вигляді такої таблиці (вчитель може скласти і власний варіант таблиці).

№ п/п	Вид діяльності	Кількість балів	Прізвище
1.	Визначення позиції учасника в дискусії	+ 2 бали
2.	Формування сутнісного зауваження	+1 бал
3.	Використання аргу­ментів та джерел інформації	+ 2 бали
4.	Залучення до дис­кусії інших учасників	+1 бал
5.	Наведення уточнюю­чих питань з метою подальшого розвит­ку дискусії	+1 бал
6.	Виявлення протиріч­чя в аналізі явища	+ 2 бали
7.	Пасивність в дискусії	–1 бал
8.	Перебивання інших учасників	–1 бал
9.	Намагання говорити тільки самому	–1 бал
10.	Приниження інших учасників	–1 бал
11.	Загальна кількість балів

Крок 5. В кінці дискусії вчитель підраховує кількість балів та виставляє оцінку кожному учаснику. Для оцінювання кожного учасника залучаються також спостерігачі з числа учнів.

Крок 6. Далі вчитель підводить підсумки, аналізує діяльність кожного учасника, оголо­шує суму набраних ними балів.

Крок 7. З метою закріплення одержаних знань у ході дискусії вчитель на завершення може дати групі письмове завдання за варіан­тами.

Додаткові міркування. Це один із най най­більш складних способів обговорення дискусійних проблем. Оцінювальну дискусію можна використовувати лише тоді, коли учні навчились працювати в групах, та засвоїли технології вирішення проблем. Метою такого виду дискусії є не стільки прояснення позицій сторін, скільки вдосконалення навичок дискутування.

     
                                                         ПОКЕР КРИТЕРІЇВ

Загальна інформація

Це дуже приваблива форма проведення дис­кусії. Вона дає можливість задіяти всіх учасни­ків занять, вчить старанно підбирати аргументи, переконувати, пояснювати свої погляди, шукати консенсус спочатку в командах, а після цього в цілій групі. Проблема, яка виноситься на обговорення повинна бути суперечливою, а питання, які при цьому розглядаються, повинні бути зрозумілими для учасників.

Спосіб проведення занять

Перед проведенням занять ведучий повинен підготувати однакові набори для кожної команди: карти для учасників (приблизно по 5 для кож­ного з них) та планшети, на яких визначені три сфери (три прямокутники різної величини, які містяться один в одному). В центрі планшетів записуємо проблему у формі питання, твердження або гасла. Карти до гри – це карточки з картону на яких записані різні аргументи «за» і «проти». Ці аргументи повинні бути пов'язані з темою дискусії. Ведучий об'єднує слухачів у команди по 4-5 учасників. Кожна команда отримує в кон­вертах однакові набори. Починається гра. Одна особа з команди роздає карти, як у справжньому покері. Учасники повинні тримати свої карти так, щоб ніхто, у тому числі і вони, не могли побачити що на них записано. В центрі планшету, у наймен­шому з прямокутників, можна покласти тільки чотири карти, на яких записані найважливіші з нашої точки зору аргументи. На другому полі можна покласти тільки п'ять карт з другорядними аргументами, на третьому полі – сім з аргумен­тами, що здаються менш важливими. Решта карт залишиться за межами прямокутників. Справжня дискусія починається тоді, коли всі важливі поля на планшеті заповнені.

Щоб змінити позицію якоїсь карти, гравець повинен переконати інших учасників, що його аргумент важливіший від того, котрий записано на карті, поміщеній там, де він бажає покласти свою карту. Дискусія в команді триває до момен­ту, коли в групі буде консенсус щодо місця всіх карт. В центрі має залишитися тільки 4 карти, на першому полі – 5, а на другому – 7.

Гру можна продовжувати. Для цього всі команди повинні домовитись щодо спільного розташування карт на одному планшеті.

Переваги

Використання цієї техніки результативне, тому шо всі учасники гри беруть активну участь у роботі. Кожен має свої карти і самостійно приймає рішення щодо значущості аргументів, які записані на них. «Покер» вчить формулювати думки, переконувати інших у своїй правоті, йти на компроміс, тощо.

Що слід взяти до уваги

Аргументи, записані на картах до гри, повинні бути добре продуманими. Вони повинні мати різну вагу. Важливо, щоб речення були чіткими, корот­кими, а їх зміст був зрозумілим для гравців.

Не обов'язково, щоб усі картки були із аргу­ментами. На пустих карточках гравці можуть самостійно записувати свої власні аргументи.

ШІСТЬ КАПЕЛЮШКІВ

Загальна інформація

Едвард де Боно, всесвітньо відомий авторитет у галузі технік навчання творчого мислення, переконаний, що відповідні вправи можуть формувати і розвивати вміння мислити і діяти творчо. Цю здібність не належить сприймати виключно як «по­дарунок від Бога». Якщо бажаємо розбудити в дітях уяву, необхідно давати їм спеціальні завдання.

Один із способів вирішення проблеми, який пропонує де Боно⁶ називається техніка «шести капелюшків для мислення». Коли з'являється проблема, відразу починаємо думати. Думаємо по-різному: про шанси на успіх, ризик, недоліки, переваги; факти перемішуються з емоційним відношенням до проблеми. При допомозі техніки «шести капелюшків» маємо можливість упорядкувати цей хаос думок. Вона допомагає подивиться на проблему з багатьох перспектив.

Де Боно пропонує уважно розглянути проблему, вибираючи по черзі «капелюшки» визначеного кольору (назва «капелюшок походить від англійської ідіоми «put on one's thinking cap», що в перекладі означає «помислити, розглянути якесь питання», а у дослівному перекладі звучить: «вбрати капелюх для роздумів»). Ця техніка дозволяє зосередитись у визначеному моменті виключно на одному із аспектів питання, яке ми розглядаємо. Кожен капе­люшок - це визначений спосіб бачення проблеми, спрямування думок у одному напрямку.

Якщо обираємо:

•    БІЛИЙ КАПЕЛЮШОК - збираємо конкретні факти, лічби, дані; слід уважно слухати, заду­матись, звідки отримати необхідну інформацію (це може бути інтерв'ю, дослідження думок, анкетування, статистичні дані, тощо).

•    ЧЕРВОНИЙ КАПЕЛЮШОК - зосереджує­мося на емоціях, які викликає дана проблема; говоримо про свої передчуття, інтуїцію. Нам не потрібно нічого доводити. Окрім того, дотри­муємося правила «тут і зараз», а наше емоційне відношення може змінюватися.

•    ЖОВТИЙ КАПЕЛЮШОК - розглядаємо пе­реваги, користі, позитивні сторони. Думаємо, чи варто це робити і яку це нам принесе ко­ристь.

•    ЧОРНИЙ КАПЕЛЮШОК - порівнюємо факти, оцінюємо їх, старанно все перевіряємо, дивимо­ся на все обережно, досліджуємо всі небезпечні моменти, побічні наслідки, можливі труднощі, шукаємо недоліки, проблеми, всі негативні сторони.

•    ЗЕЛЕНИЙ КАПЕЛЮШОК - розглядаємо аль­тернативні рішення, шукаємо нові ідеї.

•    ГОЛУБИЙ КАПЕЛЮШОК - порядкуємо всі думки та погляди на проблему, намагаємось подивитьсь на все цілісно, у комплексі. Від­повідаємо на питання, чи йдемо у правильному напрямку, чи знаходимось на доброму етапі.

Ця техніка впорядковує спосіб аналізу проблеми, дозволяє спрямувати увагу на конкретні аспекти питання і використати різні типи мислення.

Техніку «шести капелюшків» можна використо­вувати для індивідуальної роботи, роботи в парах і групах. Немає визначеного порядку «вбирання» капелюшків, як і немає необхідності «приміряти» всі кольори. Можна використовувати їх по-одному або об'єднувати у набори.

Однак, де Боно радить дотримуватися наступ­них правил:

1. «Жовтий капелюшок» необхідно вбирати перед «чорним». Після критики значно важче відшукати позитивні сторони.

2. Кожен «капелюшок» можна використовувати у даній справі необмежену кількість разів.

3. Якщо проблема викликає емоції, необхідно починати від «червоного капелюшка».

4. «Чорний капелюшок» можемо використовувати у двох цілях: щоб детально розглянути слабкі сторони ідеї (відразу після цього необхідно вбрати «зелений капелюшок») або щоб провести комплексну оцінку ідеї.

5. «Чорний капелюшок» слід використати для кінцевої оцінки ідеї, але після цього необхідно одягнути «червоний капелюшок», щоб подиви­тись, чи подобається нам остаточне рішення.

Спосіб проведення занять

Техніка «шести капелюшків» - це досконала рамка для проведення кожної дискусії. Ведучий може підготувати кольорові карточки (або картонні капелюшки) на яких напише характеристику кож­ного із способів мислення. Коли тренер планує перший раз використати дану техніку з групою, йому слід детально пояснити учасникам її суть та мету проведення вправи.

Починаючи дискусію над питанням, можна попросити учасників «одягнути капелюшок» виз­наченого кольору, тобто почати грати відповідну роль і розглядати проблему з позиції, яка відповідає окресленому способу мислення.

Як організувати роботу на заняттях?

Пропонуємо три способи використання техніки «шести капелюшків»:

1.  Після сигналу ведучого учасники вибирають капелюшок методом жеребкування та почина­ють дискусію. В результаті можна буде докладно розглянути кожен аспект вибраної проблеми.

2.  Кожен учасник може самостійно використову­вати «капелюшки» всіх кольорів. В залежності від позиції, яку він бажає прийняти в дискусії, підносить руку із капелюшком відповідного кольору.

3.  Ведучий об'єднує учасників у команди і кожна з них отримує капелюшок відповідного кольору.

Цю техніку можна використовувати для про­ведення дискусії на будь-яку тему і у будь-якій сфері знань.

Переваги

Коли використовуємо техніку шести «капе­люшків», учасники:

•    вчаться комплексно розглядати проблеми;

•    вчаться аргументувати свої погляди;

набувають вміння правильно вести дискусію.

Що слід взяти до уваги

•     Необхідно добре підготувати учасників. Перед дискусією ви можете запропонувати прочитати необхідну статтю або уривок з підручника.

•     «Чорний капелюшок» не варто давати учасни­кам, які все критикують.

•     Необхідно чітко визначити час дискусії, поін­формувати учасників про порядок висловлю­вання (як і скільки разів вони мають право забирати голос).