Читець «Яке найкраще слово в світі?»
Раз мудрий хтось спитав
людей.
«Здоров’я», - відповів
недужий.
«Ні, молодість», - сказав
старий
« Найкраще – хліб», - жебрак говорить.
«Перемога», - відповів
солдат.
«Найкраще – воля», - раб
промовив,
«Ні – правда!» - вигукнув
мудрець.
Аж тут озвався несміливо
Сирітка, ще малий хлопчак:
«Найкраще в світі слово –
Мама!»
І всі сказали «Мама?!
Так!»
Ведуча1:
Мама, мати, матуся! Скільки спогадів і тепла таїть це
магічне слово, бо ним ми звертаємось до найближчої.
Ведуча2:
Найдорожчої.
Ведуча1:
Найріднішої.
Ведуча2:
Найдобрішої.
Ведуча1:
Наймилішої для нас людини, людини з прекрасним і гордим іменем — Мати! Її очі
супроводжують дітей у далеких життєвих мандрах. Материнська ласка гріє нас
крізь усе життя. Любов до матері — це святе почуття.
Читець1. Можна у світі чимало зробити:
Зиму
на літо перетворити.
Моря й
океани здолати,
Гору
найвищу штурмом узяти.
Можна пройти крізь пустелі і хащі,
Тільки без мами не можна нізащо,
Бо найдорожче стоїть за словами —
В світі
усе починається з МАМИ!
Читець 2. ( вірш Стрижевської Софії)
Ведуча2:День
Матері…Свято всеохоплюючої радості. При згадці про нього всміхається кожна
людина, мала чи велика, кожен, хто був дитиною і мав матір.
Читець 1. Як тільки травень перший крок дає,
Той день, потрібний людям
настає.
Щоб син вклонився матері
своїй
І в Божій славі шану склав
би їй.
Читець 2. Всіх найдорожчих рідних матерів
Зігріє злива щирих, теплих
слів,
І хочеться, щоб настрій цей
святковий
Не полишав би Вас ніколи.
Читець 3. Цей день якийсь незвичний,
дивовижний,
А кожна мама – просто
чарівна,
Тож зичимо Вам залишатися
такими
На довгії й щасливії літа.
Разом Мамине свято з весною приходить,
Мамине свято – життя
розквіта,
Мамине свято – пісні і
дарунки,
Мамине свято – любові слова.
Пісня « Матерям даруйте
доброту»
Ведуча2:
Мати
— тільки вона нічого не пожалкує для своєї дитини, це вона в хвилини небезпеки
ніколи не згадає про себе, все віддасть для того, щоб захистити свою дитину,
зазнає будь-яких труднощів, щоб жилось її дітям краще. Віддасть всю свою
мудрість душі, тепло свого серця, своє здоров’я. Материнська любов не знає
страху, сумнівів, розрахунків.
Ведуча1.Мабуть, найщасливіше і водночас
найстражденніше на Землі - серце матері. Про безмежну доброту материнського
серця, всепрощаючу любов і самопожертву складено легенди. Ось як про це
розповідається в одній із давніх українських легенд.
Читець 1. Дівчину вродливу юнак покохав
Дорожчої неї у світі не
мав.
І клявся, божився, що
любить її
Над сонце, над місяць, над
зорі ясні.
«Тебе я кохаю. За тебе
умру…
Віддам за кохання і неньку
стару!»
Та мила його не боялась
гріха,
Була, як гадюка, зрадлива,
лиха.
Всміхнулась лукаво і каже
йому:
«Не вірю, козаче, коханню
твому.
Як справді кохаєш, як
вірний єси,
Мені серце неньки живе
принеси».
І стався опівночі злочин
страшний:
Мов кат, витяг серце у
матері син…
І знову
до милої, з серцем в руках,
Побіг і скажений гонив його
жах!
Ось-ось добігає, не чуючи ніг…
Та раптом спіткнувся і впав на
поріг.
І серденько неньчине кров’ю стекло,
І ніжно від жалю воно
протекло…
Востаннє озвалось до сина в ту
мить:
«Мій любий, ти впав…Чи тобі не
болить?»
Пісня «Росте черешня»
Ведуча2: Материнство… Святе і прекрасне,
оспіване поетами, увінчане художниками. Не мав би світ стільки геніїв, стільки
великих мужів, якби над їхнім дитинством не тремтіло серце матері, не світила
зоря її великої душі.
Ведуча1:Одним із найзворушливіших образів у
творчості Тараса Шевченка є образ матері. Письменник підніс у своїй поемі
«Наймичка» образ жінки-матері на найвищий п’єдестал чистоти,
глибини й вірності почуттів, моральну красу і велич материнства.
Ведуча2 А зараз, дорогі гості, пропонуємо вам
інсценізацію поеми Тараса Шевченка «Наймичка»
(після
інсценізації)
Музична композиція «
Пісня про матір»
Ведуча1: Материнська любов не знає меж…
Ведуча2: Але, на жаль, зустрічаються у житті
жінки-люди, які зрікаються своїх ще не народжених дітей.
Вірш «Лиши мене жити, мамо»
Залиши мене жити, мамо,
Хочу бачити очі твої.
Хочу ранку всміхатись так
само,
Як йому посміхаєшся ти.
Я вже душу і серденько маю,
Голос лагідний твій пізнаю.
Не засмучу тебе, обіцяю,
Якщо пустиш у долю свою.
Мабуть, маєш вагомі причини –
На собі хрест нелегкий несеш.
Втім, немає моєї провини
І твоєї немає теж.
Дай пізнати мені твою ласку,
Дай відчути обійми тісні.
Я так хочу потрапити в казку
І заснути під твої пісні.
Ти не думай, що скажуть люди –
Гріх не дасть камінь кинути їм.
Ти мене будеш бачити всюди –
Стану ангелом білим твоїм.
Залиши
мене жити, мамо,
Розділи хліб зі мною черствий,
Перший сніг, який випав так рано,
І весни чебрецевий настій.
А коли сивиною на скроні
Ляжуть прожиті роки твої,
Я
візьму своє серце в долоні
І
віддам його, мамо, тобі.
Ведуча1: Скільки б тобі не було – 5, 10 чи
цілих 50, тобі все одно потрібна мама. Ота єдина на цілий світ мати, матінка,
матуся, без якої і радість, і щастя не є щастям.
Ведуча2: Нам
потрібні матері у дитинстві, а матерям ми необхідні у старості.
Ведуча1:Старість – не радість, ніхто її не
жде. Старість – уперта бестія, що покриває зморшками обличчя і руки, чіпляє на
плечі горб і в руки дає палицю. Старість більше потребує уваги та ласки, любові
та турботи.
Ведуча2:Та,на жаль, трапляються серед дітей
байдужі, егоїстичні та жорстокі до своїх батьків.
Гумореска «Приманка»
Листа пише стара мати:
«Здрастуй, любий сину!
І живеш ти у достатках,
І маєш машину,
В тебе вдома і на
службі
Стільки є мороки.
Не був ти в нас,
голубчику,
Вже чотири роки.
В нас тут добре уродили
Яблука і грушки.
Ми багато насушили
Усякої сушки.
А у тебе ж кожна овоч
І фрукта з базару,
А ти ж любив ще змалечку
Попити узвару.
А ще у нас інтересна
Новина є, синку:
Ми недавно, на тім тижні,
Закололи свинку».
Подумала стара мати
І ще дописала:
«Приїдь, синку, хоч заради
Свіженького сала».
Трапляюься синки такі –
Дівать правду ніде, -
Що як салом не підмажеш,
То в гості й не їде.
Вірш Степана Олійника «Пухова
хустка
Вірш Степана Олійника «Сива
мати»
Вірш «У будинку престарілих»
Виглядала мати із
вікна,
Поглядала мати на
дорогу.
Другий поверх. Мовчазна
стіна
Не розділить радість чи
тривогу.
Старість подивилася на
шлях,
Бо оце зосталось стільки
й світу…
Привезли сюди на
«Жигулях»
Позавчора рідні її діти.
Тут, мовляв, їй буде веселіше
(От
сиди,стара, і веселися).
Від думок – полиново гіркіше,
Рідні діти матері зреклися.
Хворе серце плаче по ночах,
Та не шле проклін до їх порогу.
Озовись надією в очах,
Гомінка натруджена дорого!
Пісня «Мамина вишня»
(дівчата виносять вишиті рушники)
Ведуча1.Усі ці рушники, що ви бачите,
свідчать теж про велику материнську любов. І це не просто рушники, а вишита
доля наших матусь. І журба, і печаль, і світле щастя, і добра доля охрестились
на них.
Читець 1. Дивлюся мовчки на рушник,
Що мати вишивала,
І чую: гуси зняли крик,
Зозуля закувала.
Знов чорнобривці зацвіли,
Запахла рута-м’ята.
Десь тихо бджоли загули,
Всміхнулась люба мати!
І біль із серця раптом зник,
Так тепло-тепло стало…
Цілую мовчки той рушник,
Що мама вишивала.
Пісня « Летіла зозуля »
Читець2.О руки ті! Вони вночі не сплять,
Оберігаючи рожевий сон дитяти.
З віків у вічність проліта
земля,
Нас на руках тримаючи, як
мати.
З чужих країв вертаючи додому
Після далеких мандрів і
розлуки,
Цілуймо наших матерів,
Натруджені, ласкаві, рідні руки!
Вони нас від колиски повели,
І сорочки нам шили й вишивали,
І підкидали в небо нас, малих,
Щоб і в житті ми високо літали.
Мов ластів’ят, лаштуючи в політ,
В любистковому літеплі купали,
І прикипали руки до воріт,
Коли у світ між люди випускали.
Ніщо не вічне – вічні матері,
Уже й тоді, як нікому стрічати.
Допоки сонце сяє у горі,
Вона живе, многостраждальна мати.
Пісня « Мамині руки »
Ведуча2: Яку чарівну силу мають материнські
руки!
Ведуча1: А яка сила – у материнській пісні!
(Легенда про материнську пісню)
Вірш Ані Смолярчук
Пісня «Колискова
матері»
(троє дітей запитують по одному, а
відповідають усі)
-
Хто
нас, діти, міцно любить,
Хто ласкаво так голубить,
Не стуля вночі очей,
Дбає все про нас, дітей?
-
Мама
дорогенька!
-
Хто
колиску нам гойдає,
Хто нам пісеньку співає,
Хто нам казочку розкаже,
Забавочками розважить?
-
Мама
золотенька!
-
Як
ви, діточки, ліниві,
Неслухняні та пестливі,
Як буває іноді –
То хто сльози ллє тоді
-
Все
вона, рідненька!
Ведуча1:Слово
«мама» росте разом з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце,
розцвітає квітка, як гладить дитину по голівці рідна рука.
Ведуча2: Із
букви-краплинки та звуку сльозинки народжується на світ святе слово «м-а-м-о»,
мовлене устами маленького дитятка.
Пісня «Дощик»
Ведуча2: Мати,
берегиня, продовжувачка роду людського зі своїми радощами й турботами, зі
своїми надіями й тривогами, , зі своєю любов'ю до дітей.
1. Як дітей колишеш ти вже темно,
То не раз змахнеш краплину поту.
Що ж, прислів'я мовить недаремно:
«Хто не мав дітей, не мав клопоту».
2. А
зростуть, то скільки дум у неньки
І тривог за їхнє кожне діло.
Голова боліла від маленьких,
Від дорослих – серце теж боліло.
3. Але що
ті клопоти й тривоги,
Бо хіба із щастям їх зрівняти,
Як дитя зіпнулося на ноги,
Перший крок ступає по кімнаті.
4. Як
почуєш ти уперше: «Мамо!»,
Як до школи поведеш за руку,
Як уже одержиш телеграму:
«Мамонько, вітаю із онуком!»
5. Добре ж
як себе пізнать в дитині,
Знать: вона твої продовжить роки,
Добре дати світові Людину
І людині дати світ широкий.
6. Дарувати
їй цвітіння рясту,
Сині гори, неспокійні ріки…
Хто не мав дітей – не звідав щастя,
Долею обкрадений навіки.
Пісня « »
Ведуча2:Весна! Недаремно
вона жіночого роду. Вона – пробудження, початок здійснення найкращих мрій і
сподівань. Все те, що ми бачимо у матері, жінці, сестрі, дружині. Весна і
жінка, весна і мати – це краса і любов, мир і радість.
Ведуча1: До вітального
слова запрошуємо……………………………………………
1.
Ось і ми в цей зал зібрались,
Щоб від
серця привітати
Всіх
жінок, що тут зібрались
З цим
величним дивним святом.
2.
Без жінки, любі друзі,
Ми б не
змогли прожить,
Хто б зміг
щодня так смачно
Нам їсти
наварить?
Хто б зміг
так часто прати
Брудну
одежу нам?
Добром за
зло вертати
І дочкам,
і синам?
Хто б
ніжністю й любов’ю
Нас в
школу проводжав?
Хто б з
ласкою у серці
З дороги
зустрічав?
Хто б зміг
всі негаразди
Сучасного
життя
З
терпінням перенести?
Так може
лиш вона.
3.
І тому сьогодні, любі,
В це
жіноче гарне свято
Шлем
низький уклін Вам
Й зичим
радості багато.
4.
Не можна у цей день
Забути й
про бабусю,
Яка своїм
теплом
Всіх гріє,
мов кожухом.
Бабусі для
внучат нічого не шкодують,
А всю свою
любов для них лише дарують.
Й тому у
день цей світлий
Ми Вас теж
вітаєм,
Здоров’я всім
зичим
І добра
бажаєм.
5.
Ми вітаєм всіх дівчаток
З цим
чудовим святом,
Зичим віри
їм міцної
І щастя
багато.
Пісня « »
Ведуча1: А тепер усім на
втіху,
Прозвучить хвилинка сміху.
Гумореска «Залізний характер»
Сценка
«На День народження»
Гумореска
«Тьотя Ася»
Симпатична тьотя
Ася
Так чудово
збереглася
Що й на шостому
десятку
В тьоті Асі все
в порядку:
Волос темний,
щічки білі,
Зморщок мало,
зубки цілі.
Біля рота –
мушки з маком,
Гострі нігті
вкриті лаком,
А повненькі білі
ніжки
Прикрашають
босоніжки.
Це тому, що
тьотя Ася
І не мерзла, й
не пеклася.
Як мороз тріщав
надворі,
Тьотя грілася в
конторі.
А як спека
допікала,
Вентилятор
запускала.
Щонеділі біля
річки,
Біля теплої
водички,
Парасольку
розпустивши,
Щічки пудрою
покривши,
Знявши плаття і
сорочку,
Тьотя грілась на
пісочку,
Їла з маслом
курочку,
Берегла
фігурочку.
Одним словом,
думала
Лиш про власну
шкурочку.
Ось чому так
збереглася
Симпатична тьотя
Ася!
Ах, як шкода,
дуже шкода,
Що сувора ще
природа!
Хай там сонце
шпарить з неба –
Буряки ж полоти
треба.
Хтось же мусить
в косовицю
Віять жито і
пшеницю.
Доглядати треба
й свині,
Стійло чистить
корівчині…
Як на сонці
попечешся
Та на вітрі
потовчешся,
То не буде білих
ніжок
Виставляти з
босоніжок…
Облягла мене
печаль.
Ах, як шкода,ох,
як жаль,
Що не можна
кожну тітку
На пісочку гріти
влітку…
Ведуча1: Наші мами!
Ведуча2:Сьогодні ми
низько вклоняємось їм за їхні нестерпні муки, що подарували світу нові життя,
за їхні безсонні ночі, за велике терпіння, за ніжні руки і гарячі серця.
1. Молюся я на руки материнські,
На материнський колисковий спів,
Вклоняюсь ненькам я доземно, низько
Від вдячних їхніх дочок і синів,
Молюся я на материнське серце.
На материнський колисковий спів,
Вклоняюсь ненькам я доземно, низько
Від вдячних їхніх дочок і синів,
Молюся я на материнське серце.
Що винесло і витерпіло все…
Мадонни! Хай хвала вам
вознесеться
У тисячах молитов і пісень!
Молюся я на материнську
мужність.
Яка долала голод і біду, -
Ми знали, що терпіння мами й
мудрість
Ніде, ніколи нас не підведуть.
Щасливий той, хто чує голос
мами,
Сумує дім, де голос мами стих…
Давайте всі зболілими словами
Попросим нині прощення у них.
2. Турботи,
клопоти, робота, діти —
Усе встигали Ви
зробити,
А ми, чого гріха
таїти,
Не вміли все це
оцінити.
І ось сьогодні, в
день цей урочистий,
Ми просим Вас за
це нас всіх простити,
Хоч знаємо, що слів
цих буде мало.
3. Якби зібрати всі слова землі,
Ми б вибрали прості
і невисокі:
Щоб ваші дні
трояндами цвіли
Й ніколи не
приходила самотність.
Хай тільки радість
прикрашає дім,
Хай ладиться і на
роботі, й вдома,
Хай вам завжди
щастить в усім,
І обминають горе,
сум і втома ...
4. О, Боже! Ти живеш над нами,
Тебе благаємо в
цей час:
Пошли здоров’я нашій мамі
І збережи її для
нас!!!
(початкова школа, вітання і подарунки)
Ведуча1: Хай з нами усіма по житті крокує
материнська мудрість, наснага, доброта і щирість.
Ведуча2: Любов матері – диво на землі, яке
являється з вічності буття і не покидає дитину довіку.
1.Земля дочекалась і рясту, і
сонця, і цвіту,
Душа, мов калина, росте і цвіте
від тепла.
Нічого не треба, нічого не хочу
від світу,
Лишень аби мати на білому світі
була.
З-за гір віє вітер, в степах повмирали морози,
Шумлять осокори, весняно
зітхають гаї.
А мати рідненька стоїть на
високім порозі
Та й думає мати, як маються діти
її.
А діти світами, а діти у веснах і
зимах.
Приїдуть і скажуть: «Матусю, нам
двері втворіть».
І доти всі діти живуть по світах
молодими,
Допоки чекають, допоки живуть
матері.
Пісня
«Поки мама жива»
Ведуча1: Де б ви не були, куди б вас не
закинула доля, пам’ятайте про те,
Ведуча2: Що для
вас завжди відчинені двері рідної домівки, де на вас чекають найдорожчі люди,
ваші батьки.
1.Приїжджайте частіше додому,
Щоб не мучила совість потому.
Ні грошей не привозьте, ні слави,
Будьте з рідними ніжні й ласкаві.
2. Пригадайте
дитинства стежини,
Поцілуйте батьківські сивини,
Зачерпніте водиці з джерельця,
Прихилітеся серцем до серця,
3.Бо ні вічні ні батько, ні мати,
Завтра можете їх не застати.
Щоб не мучила совість потому.
Приїжджайте частіше додому.
Пісня «Українська родина» Сценарій свята «Веселий ярмарок»
Ведуча1. Увага! Увага! Спішіть, поспішайте,
Господарі й
гості – глядіть, не минайте!
На ярмарок
прошу, гуртом, поодинці,
Чекають на
вас тут чудові гостинці.
На ярмарку
нашім веселім, багатім,
Є чим
дивуватись і є що придбати.
Ведуча2.Тут речі умільців ні з чим незрівнянні
–
Барвисті
стрічки, рушники вишивані.
Мерщій-бо на
ярмарок всі поспішайте,
Купуйте,
милуйтесь, танцюйте,співайте.
(Пісня «Ой там на точку, на базарі»)
Ведуча1. Тільки сонце благословилося на світ,
кинуло проміння по луках, садах і левадах. І видно, аж ген-ген до того ліска
простяглися поля золотої пшениці. А поряд потяглися вози з сіном, овочами та
фруктами… Ще на возах і кури, і вівця скручена, і теля мекає, і порося
верещить. Усі на ярмарок! І їдуть, і їдуть, і їдуть…Хто возами, хто
машинами,хто велосипедами, хто ногами іде. Усі поспішають!
«Ой
куди їдеш, Явтуше…»
Дівчина
Ой куди їдеш, Явтуше?
Ой, куди їдеш, мій друже?
Явтух (похмуро, не повертаючи голови).
Не скажу!
Дівчина. Та коли ж твоя добра ласка, то
й скажеш…
Явтух. (неохоче). На базар.
Дівчина (упадає коло нього). Ой, та що
везеш, Явтуше? Ой, та що везеш, мій друже?
Явтух (сердито). Їй-бо, не скажу!
Дівчина (лагідно). Та коли ж твоя добрая
ласка, то й скажеш…
Явтух (спокушений її заграваннями,
гордо).
Груші везу. От що!
Дівчина (ніжно). Візьми ж мене, мій
Явтуше, візьми ж мене, мій друже.
Явтух (розчулено). Ну сідай, уже…
Дівчина. Та коли ж твоя добрая ласка, то
пригости й мене грушкою.
Явтух. Ну вибери собі там маленьку.
Дівчина (вибирає, сідає ближче до
Явтуха).
Обніми ж мене, мій Явтуше, обніми ж
мене, мій друже!
Явтух (перелякано). Ще чого? Так ми не
домовлялись!
Дівчина. Та коли ж твоя добрая ласка…
Явтух махає на груші й обнімає дівчину.
Дівчина. Поцілую тебе, Явтуше, поцілую
тебе, мій друже!
Явтух (радісно). Добре! Та не вкуси!
(Встає і голосно кричить.) Приїхали!
Учениця-продавець.
Купуйте калину – червоні корали,
Ці кетяги
небо і сонце ввібрали,
Напоїть
матуся калиновим чаєм -
Недугу ураз,
як рукою, знімає.
Учень-продавець.
Скуштуйте цю
грушу – солодку, духмяну,
У роті,
немовби медок, вона тане.
Учениця-продавець.
Цибуля!
Найкраща у світі цибуля! Солодка, як мед.
Учень-продавець.
Хто гострого
хоче, часник хай придбає,
Він всякі
мікроби вогнем випікає.
Учениця-продавець.
Ця морква
під сонечком щедрим зростала,
Земелька
водою її напувала,
Тому-то
морквина така соковита,
Морквяного
соку вам треба попити.
Учень-продавець.
Беріть
помідори, вони пречудові,
До вашого
столу хоч зараз готові.
Учениця-продавець.
Купуйте,
купуйте усі бараболю!
Варіте і
смажте і з сіллю й без солі.
Сто страв
господиня з картоплі готує,
Картопля, як
хліб, вона всіх нас годує.
(Інсценізація народної пісні«Ходить
гарбуз по городу»)
Хор. Ходить гарбуз по городу, питається
свого роду:
Гарбуз. Ой, чи живі, чи здорові всі родичі
гарбузові?
Хор . Обізвалась жовта диня, гарбузова
господиня:
Диня. Іще живі, ще здорові всі родичі
гарбузові !
Хор. Обізвались огірочки, гарбузові сини й
дочки:
Огірочки. Іще живі, ще здорові всі родичі
гарбузові!
Хор . Обізвалася морквиця, гарбузовая сестриця:
Морква. Іще живі, ще здорові всі родичі
гарбузові!
Хор . Обізвались буряки, гарбузові
свояки:
Буряки. Іще живі, ще здорові всі родичі
гарбузові!
Хор . Обізвалась бараболя, а за нею і
квасоля:
Бараболя і квасоля. Іще живі, ще здорові всі родичі
гарбузові!
Хор. Обізвався старий біб:
Біб. Я піддержав увесь рід! Іще живі, ще здорові всі родичі
гарбузові! Ой, гарбузе, ти перистий, із чим тебе будем їсти?
Хор. Миска пшона, шматок сала – от до мене вся приправа.
Ведуча2. Чого тільки немає на ярмарку! І кого
тільки не зустрінеш серед ярмаркового люду! І яких тут історій не почуєш!
«Позичений чоловік»
Ведуча1. У цей день також були на ярмарку баба
Параска з бабою Палажкою
«Дві сусідки»
Ведуча2. А який же це ярмарок без циган?
Циганський танець
Баба
яга. Десь тут ярмарок має бути. А
чого це ви нічого не купуєте, тільки роти пороззявляли і слухаєте, що тут
діється. Ану хоч загадки відгадайте про те, чим на ярмарку
торгують. (загадує загадки)
1.
Круглий,
як куля, зелений, як трава, червоний, як кров, солодкий, як мед. (Кавун)
2.
Без
рук, без ніг, а виліз на пліт. (Гарбуз)
3.
Під
землею птиця кубло звила і яєць нанесла. (Картопля)
4.
Сидить
баба на грядках, вся закутана в хустках. (Капуста)
5.
Сто
соколят на одній подушці сплять. (Соняшник)
6.
Без
очей, без рук, а лізе на дрюк. (Квасоля)
7.
Товстий
Гнат – при землі не впізнать. А як вирвеш, борщик звариш, тоді й похвалиш.
(Буряк)
8.
Що
то за коні стоять на припоні: довгасті,
голчасті, зеленої масті, нікого не возять, лише солі просять. (Огірки)
Ведуча1.А тим часом ярмарок іде далі. Сонце піднімається все
вище і вище. Настає день.
Ведуча2. Які тільки пригоди не бувають на
ярмарку!
Гумореска
Це було
позаторік
Та на нашім
ринку –
Хтів купити
чоловік
Кабанця чи
свинку.
Ламав голову
Павло
(нелегке це
діло) –
Нешкідливе
щоб було,
І щоб добре
їло.
І нарешті
підібрав:
О! Які
хороші!
Гаманець
мерщій дістав,
Став платити
гроші.
-А з якого
ви села? -
Спитав
молодиці.
Та йому
відповіла:
-Я з села
Мельниці
- Забирайте
їх назад! -
Буркнув
незабаром, -
Я мельницьких
поросят
Не візьму й
задаром.
Тітка ближче
підійшла:
- То ж
назвіть причину!
- А я з
вашого села
Маю
вже…дружину.
«Як дід корову продавав»
Ведуча1. Ярмарок закінчувався. Хто
спродався,хто скупився – усі задоволені, ділячись враженнями поверталися
додому.
Сцена 1
— Купив, чоловіче, те, що казала?
— Ні.
— А гроші де?
— Нема!
— А де ж ти їх дів?
— А от де: за чоботи просили чотири, а я
давав три — це сім; карбованця туди — карбованця
сюди — це дев’ять. Одного з кумом проїли
— це всі десять.
Сцена 2
— Кумо, чим торгувала?
— Вареними яйцями.
— Почім брала сирі яйця?
— По десять.
— А продавала почім?
— По десять.
— Так який же навар?
— А ото зварю яйця, та й весь навар.
Сцена 3
— От дурні мої куми. Вони тільки свиней
продали, а в їх відразу гроші й витягли.
— А в тебе?
— Е, ти думаєш, що я дурний! Я їх
попомучив.
У кумів зранку гроші витягли, а в мене
аж увечері. Не на такого напали!
Ведуча2. Так хай же щастить нам усім щодня!
Ведуча1.І на ярмарку, і в школі, і на роботі, і вдома.
Ой що ж то за шум учинився?
То із ярмарку народ покотився.
Той воли собі купив та спідничку,
Тепер добре і дружині й чоловічку.
А на ярмарку так добре торгувалось,
Що в декого чобіт вже не зосталось.
Та не плач, моя миленька, не журися,
А на нашого сусіда подивися.
Він вина віз продати цілу бочку,
А прогавив і чоботята і сорочку.
Цвіте терен, цвіте терен,
Та й лист опадає,
Хто на ярмарок не їздив,
Той горя не знає.
Ти казала: «На базарі
Буду я з тобою в парі»
Я прийшов — тебе нема,
Підманула, підвела.
Хоч багато в нас роботи,
Треба пам’ятати;
Кожен мусить щосуботи
На ринку бувати.
Розпрягайте, хлопці, коні
Та й лягайте спочивать.
Швидко прийде неділенька —
Будем знову торгувать.
Усі учасники ярмарку сходять зі сцени і
пригощають глядачів бубликами, горіхами, яблуками.
Немає коментарів:
Дописати коментар